Наукове підґрунтя освіти

 | 12.07

Організаторами заходу виступили Міністерство освіти і науки України, Держзв’язку, НТУУ «КПІ» (Інститут телекомунікаційних систем та НДІ телекомунікацій). Участь у конференції взяли фахівці Держзв’язку, УНДІЗ, Укртелекому, викладачі і студенти КПІ, ДУІКТ, а також представники вищих навчальних закладів Севастополя, Харкова, Російської Федерації, Німеччини та ін.

Університет зі статусом дослідника

Директор ІТС НТУУ «КПІ» Михайло Ільченко, відкриваючи конференцію, наголосив, що КПІ зараз офіційно визнано університетом дослідницького типу. Як і в багатьох інших навчальних закладах світу, його викладачі зобов’язані проводити наукові дослідження, залучаючи до них студентів. Із 2008 року, зазначив він, магістри можуть працювати над магістерськими дисертаціями, а після їхнього захисту отримати ступінь кандидата наук. Для входження у глобальний науковий простір, спілкування з колегами у світі необхідна мовна підготовка. Тому, за словами проректора, усі випускники магістратури КПІ володіють англійською мовою.

У своєму виступі професор кафедри телекомунікацій КПІ Олександр Зінченко наголосив на необхідності підвищення не лише рівня знань майбутніх ІКТ-спеціалістів. Існує потреба у більш системній підготовці та розширенні переліку тем, які мають засвоїти випускники. Зокрема, О. Зінченко є автором і викладачем нової спеціальності «нормативно-правова база телекомунікацій».

Концептуальний підхід

Створенню програми розвитку телекомунікацій та необхідним для цього нормативно-правовим питанням присвятив свій виступ представник Держзв’язку Олександр Скибун. Він розглянув досвід різних країн СНД у побудові таких програм. На його думку, ситуація зі створенням програм неоднозначна, тому що стрімкий розвиток технологій може призвести до втрати актуальності виконання робіт за планом. О. Скибун зазначив, що тільки в Білорусі існує довгострокова програма розвитку зв’язку до 2010 року. У Російській Федерації є Федеральна цільова програма «Електронна Росія (2002–2010 роки)». В Азербайджані, Казахстані, Узбекистані подібні програми обмежені 2008 роком. Крім того, відрізняється підхід до таких документів: в одних країнах програма розвитку носить характер прогнозу (Азербайджан), в інших (Білорусь, Казахстан) передбачено чіткий план заходів щодо її реалізації. Вагомим чинником успіху при виконанні програм доповідач вважає бюджетне фінансування відповідних робіт. Це, зокрема, закладено в програмі розвитку зв’язку Білорусі, де національний оператор – Белтелеком – належить державі.

Стосовно ситуації в Україні, О. Скибун нагадав, що Кабінет Міністрів у 2006 році прийняв Концепцію розвитку телекомунікацій в Україні до 2010 року. Але програма її виконання, яка передбачала б чіткі заходи і бюджетне фінансування, наразі не затверджена. Зараз доопрацьовується Концепція розвитку телекомунікацій до 2015 року і готується відповідна програма. До основних напрямів розвитку ІКТ у цьому документі віднесено перехід з аналогового зв’язку на цифровий, впровадження широкосмугового доступу, розгортання 3G-мереж.

При створенні програми могло б стати в пригоді дослідження співробітника УНДІЗ Валерія Гребєннікова, в якому подано аналіз і прогноз розвитку ринку телекомунікацій України (див. с. 4). У ньому розглядається період із 2006 по 2009 роки і порівнюються темпи розвитку різних видів зв’язку (у грошовому вираженні) з ростом ВВП країни.

За даними В. Гребєннікова, темпи розвитку більшості видів зв’язку відстають від темпів росту ВВП. Така тенденція притаманна, зокрема, міському, міжміському та міжнародному, супутниковому зв’язку. Мобільний зв’язок, частка якого в доходах від телекомунікацій на сьогодні сягає 65,9 %, зростає разом із ВВП, але зараз спостерігається тенденція до поступового відставання. Випереджає темпи розвитку ВВП і комп’ютерний зв’язок (передача даних і доступ до Інтернету). На думку доповідача, в перспективі на транспортному рівні буде розвинута мережа NGN, яка дозволить впроваджувати мультимедійні послуги.

Перспективи телекомунікацій

Широкосмуговому доступу до Інтернету за технологією WiMAX була присвячена робота фахівців КПІ, яку представив Микола Кайденко. Він розповів про історію виникнення цього стандарту, нагадавши, що перша версія стандарту IEE 802.16 з’явилася ще в грудні 2001 року і поступово вдосконалювалася. Визнанням перспективності технології WiMAX стало затвердження 19 жовтня 2007 року МСЕ стандарту WiMAX як частини специфікації IMT-2000, яка до цього складалася з W-CDMA, CDMA2000, TD-CDMA, EDGE і DECT. Відмінності у функціонуванні мереж фіксованого і мобільного WiMAX зумовлюють необхідність застосування різних архітектурних рішень. Утім, за словами М. Кайденка, незважаючи на різницю, можна будувати конвергентні мережі, які дозволять спільну роботу систем широкосмугового радіодоступу на основі фіксованого та мобільного WiMAX.

Доповідь представника Укртелекому Віктора Катка була присвячена сучасному стану кабельного господарства телекомунікацій та майбутнім перспективам. На сьогодні в Україні побудована транспортна мережа зв’язку з використанням систем передачі синхронної цифрової ієрархії (SDH) та систем щільного хвильового мультиплексування (DWDM). Це дає змогу організувати передачу високошвидкісних потоків. Проте наявна вузькосмугова мережа доступу на мідних кабелях заважає довести ці потоки до абонентів. Світовою тенденцією вдосконалення мереж доступу є наразі реалізація гібридних абонентних мереж з використанням оптичних і мідних кабелів або радіодоступу. А в майбутньому передбачається перехід до повністю оптичних мереж доступу. Як зазначив В. Каток, капітальні витрати на впровадження абонентських ліній на базі оптичних кабелів уже зараз менші, ніж витрати на лінії з мідними кабелями. Будівництво повністю оптичних мереж доступу забезпечує, за словами доповідача, найбільшу ефективність питомих витрат при значному збільшенні дальності та широкосмуговості зв’язку.

На пленарному засіданні також розглядалися показники якості конвергентної мережі, питання управління сервісами в гетерогенному середовищі та ін. Робота учасників конференції, крім пленарних засідань, також проходила в чотирьох секціях. На засіданнях обговорювалися системи безпроводових телекомунікацій, проводовий зв’язок, оптоволоконні мережі, інформаційні ресурси та засоби телекомунікаційних систем.

Robo User
Web-droid editor

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *