Круглий стіл: «Технічні фактори боєздатності української армії — законодавство, технології, співробітництво»

 | 06.30

Tactical Communications

Про те, які дії необхідні та які умови — митні, податкові, регуляторні, тощо — сьогодні має створити держава для розвитку таких підприємств і стратегічного партнерства з зовнішніми постачальниками та інвесторами, йшлося під час експертного столу «Технічні фактори боєздатності української армії», що відбувся наприкінці квітня. Основна тема навколо якої точилася дискусія — оснащення Збройних Сил України сучасними засобами захищеного тактичного зв’язку.

Зокрема, обговорювались такі питання:

  • Фактори забезпечення якісного життєвого циклу ОВТ технічної допомоги Уряду США
  • Забезпечення якісного життєвого циклу військового обладнання та озброєнь іноземних виробників. Засоби тактичного зв’язку — типова ситуація.
  • Життєвий цикл систем тактичного зв’язку. Партнерство, технології, законодавство

В обговоренні взяли участь:

Елліна Шнурко-Табакова, модератор, голова Ради інформбезпеки та кіберзахисту, голова експертної Ради Військ зв’язку Збройних Сил України 2014-2020 р.р.

Вадим Кутигін, заступник начальника штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітан 1 рангу.

Вольдемар Курм, головний менеджер по Східній Європі, Harris Global Communications Inc., L3Harris Technologies.

Сергій Чепель, генеральний директор ТОВ «Радіо Сатком Груп», авторизованого учбово-сервісного центру Harris Global Communications Inc., L3Harris Technologies в Україні.

Неллі Стельмах, експертка Проекту реформи оборонних закупівель (за підтримки Міністерства оборони Великої Британії).

Леонід Ошеров, голова ради Української асоціації операторів зв’язку «Телас».

Вікторія Черкач, генеральний директор Асоціації імпортерів та дистриб’юторів автокомпотентів АІДА.

Технічна допомога та співробітництво

 

«Балтійські країни, як і Україна, мають багато завдань щодо захисту від агресивних дій РФ. Які питання турбують у першу чергу? Починаючи з 2014 року США веде активну підтримку України не тільки на політичній арені, але й поставляє широкий спектр обладнання. На цей час було поставлено тільки засобів радіозв’язку корпорації Harris тисячі та тисячі одиниць на загальну суму більш ніж $350 млн», каже Вольдемар Курм. У конгресі США зараз на підписанні законопроект S.814, що передбачає посилення фінансової та технічної підтримки нашої країни. Основна його задача – подальша розбудова сучасної та надійної армії, що зможе протистояти такому могутньому агресору як Російська Федерація.

Курм
Вольдемар Курм, головний менеджер по Східній Європі, Harris Global Communications Inc., L3Harris Technologies: «Для того, щоб сервісна компанія завезла до України необхідні комплектуючі вона повинна звернутися до посередника-спецекспортера. Це значно збільшує витрати та час виконання ремонту. На цей час хотілося б побачити з боку України бажання стати справжнім господарем обладнання. А для цього треба організувати правильний гарантійний та негарантійний ремонт устаткування, регламентне обслуговування. Все у комплексі. Цьому може допомогти політична підтримка»

Зрозуміло, що уряд США хоче оцінити наскільки ефективна ця допомога. Ефективність використання засобів зв’язку залежить від кількох складових. По-перше, навчання. Техніка, що використовується зараз набагато складніша за ту, що використовувалася 20-30 років тому. Численні можливості сучасної техніки треба вміти правильно використовувати. Другий важливий момент – обслуговування та підтримка. У цій сфері хвалитися ще нічим. Техніка поки працює завдяки своїй надійності, але в умовах бойових дій, коли обладнання виходить з ладу, його своєчасний ремонт ускладнено. Це ж стосується і регламентних робіт, який потребує наявність запчастин, матеріалів, аксесуарів.

Якщо говорити про боєздатність армії та технічні аспекти Сергій Чепель звертає увагу на той факт, що досить таки повільний дрейф у бік НАТО, супроводжується все більшим оснащенням збройних сил технікою іноземного виробництва. Це відбувається з об’єктивних причин і ми від цього нікуди не дінемося. Що підтверджує і практика інших країн світу.

Чепель
Сергій Чепель, генеральний директор ТОВ «Радіо Сатком Груп», авторизованого учбово-сервісного центру Harris Global Communications Inc., L3Harris Technologies в Україні: «Якщо ми говоримо про боєздатність армії та її технічні аспекти треба прийняти той факт, що наш, нехай і повільний але сподіваймось — незворотний рух у бік НАТО, супроводжуватиметься все більшим оснащенням технікою іноземного виробництва. З об’єктивних причин ми цього не уникнемо»

В світлі прийняття досить корисного закону про оборонні закупівлі, врешті-решт, з’явилося поняття «життєвого циклу озброєння та військової техніки». Від виробництва до постачання і т. д. Цей життєвий цикл повинен бути стовідсотково забезпечений на кожному з етапів.

Та кількість військової техніки, що надходить за програмою міжнародної технічної допомоги від уряду США має величезний обсяг. Це і засоби зв’язку, і автомобільна техніка, і контрбатарейні радари, і тепловізійні приціли, і протитанкові ракетні системи та інше. Виникає питання, пов’язане із експлуатацією та забезпеченням працездатності. Тому постає цілий комплекс задач, що чекають на вирішення.

Варто зауважити, що вказані проблеми стосуються не тільки використання засобів зв’язку конкретного постачальника або сервіс-провайдера, а практично всього спектру устаткування іноземного виробництва, що знаходиться на озброєнні нашої армії.

Життєвий цикл обладнання та його ремонт. Що потребують Збройні сили

Збройні сили України отримують та закуповують найсучасніше озброєння та військову техніку. Тому не можна забувати про її своєчасну підтримку, обслуговування та ремонт, зокрема отримання запасних частин для неї. За словами Вадима Кутигіна: «Важливим є забезпечення всього життєвого циклу обладнання: підготовки особового складу, експлуатації та технічного обслуговування устаткування, ремонту, відновлення та зберігання. Треба врахувати й вирішення можливих труднощів під час його встановлення. Є ще такий етап як закінчення життєвого циклу – списання, утилізація, придбання нового.

Кутыгин
Вадим Кутигін, заступник начальника штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітан 1 рангу: «Важливим є забезпечення всього життєвого циклу обладнання: підготовки особового складу, експлуатації та технічного обслуговування устаткування, ремонту, відновлення та зберігання. Треба врахувати й вирішення можливих труднощів під час його встановлення. Є ще такий етап як закінчення життєвого циклу – списання, утилізація, придбання нового»

Що до ремонту, є кілька варіантів та ступенів вирішення задачі. Питання може вирішуватися за рахунок власних сил військовим підрозділом, сервісних українських компаній чи за допомогою безпосередньо виробника».

Ми повинні проводити декілька типів ремонту. Ремонт, який можна здійснити безпосередньо на місці шляхом заміни якихось витратних матеріалів (за рахунок зберігання на складі гарнітур, антен, блоків живлення, кабелю тощо). Звісно треба мати резервне обладнання для тимчасової заміни. Замовляючи обладнання наприклад у Сполучених Штатах ми не можемо отримати весь перелік необхідного. Бо основна увага при формуванні резерву приділяється кінцевим пристроям (наприклад радіостанціям, автомобілям та інше). Бо заміна повинна бути здійснена якомога швидше.

Всі інші компоненти доводиться замовляти через уповноважені компанії, а це витрати часу, ресурсів, фінансів. Модульний ремонт зазвичай проходить у сервісній компанії в Україні. Це добре, але не вирішує проблеми резерву на складі на місці. Доводиться також чекати накопичення достатнього об’єму для замовлення при закупівлі.

Вадим Кутигін: «Регулюючий закон щодо закупівель підрозділами безпосередньо у постачальника є, але механізм до кінця не реалізований вже на протязі двох років. Швидкого рішення поки не існує».

Головним критерієм організації ефективної системи ремонту технічних засобів, на думку Вольдемара Курма, залишається збереження боєздатності підрозділу. Є приклади постачання резервних засобів зв’язку безпосередньо у підрозділи. Це не завжди можливо та ефективно. Мабуть найкращою схемою зараз є ремонт в Україні без вивезення за кордон. Тоді сервісний центр приймає, тестує, ремонтує обладнання і повертає його у підрозділ протягом кількох днів. Це можливо коли такий сервіс-центр дійсно існує, та наявні запасні частини. Якщо з першою умовою в Україні все гаразд, з другим етапом виникають складнощі.

Вольдемар Курм: «Для того, щоб сервісна компанія завезла до України необхідні комплектуючі, зараз вона повинна звернутися до посередника-спецекспортера. Це значно збільшує витрати та час виконання ремонту. Хотілося б побачити з боку України бажання стати справжнім господарем обладнання. А для цього треба організувати правильний гарантійний та негарантійний ремонт устаткування, регламентне обслуговування. Все у комплексі. Цьому може допомогти політична підтримка».

Можна згадати як в свого часу існувала ідея створення мобільних бригад для ремонту у польових умовах. Але високотехнологічна техніка у полі не ремонтується. Максимум, можлива модульна заміна. І тут постає питання своєчасного ввезення запасних частин та комплектуючих для ремонту на місцях. Всі знають про таке поняття як «цикл ввезення ДОЗ» (ДОЗ- державні оборонні закупівлі). Цей процес становить близько 1,5 років. За цей час зміниться потрібна номенклатура, необхідна кількість і таке інше. А у випадку активних бойових дій вся наявна статистика щодо необхідного взагалі буде взагалі невільована.

Сергій Чепель з цього приводу: «Виникає задача швидкого ввезення, накопичення, хоча б у невеликій кількості, запасних частин та комплектуючих, які мають знаходитись на складах виробників чи сервісних компаній того чи іншого виду озброєнь. Щоб можна було негайно забезпечити їх доставку у війська (на рівні бригад) в залежності від поточних потреб».

Нинішня практика з врахуванням наявного посередника виглядає таким чином. При ввезені сплачуються податки на додану вартість, мито якщо ставка ненульова), потім додається 6-7 % спецекспортерам, ці гроші виймаються з бюджету Міноборони, включаючи ПДВ. Виникає питання – навіщо гроші перекладати з однієї державної кишені в іншу? При цьому частина цих грошей кудись зникає. Є сподівання, що такий спосіб ввезення врешті-решт відімре.

Якщо ми говоримо про постачання американської військової техніки та озброєнь по програмі Foreign Military Sales (FMS),то вона на щастя не передбачає таких понять як офсет, додаткове податкове навантаження тощо. Залишаються подібні вимоги лише з української сторони.

Локалізація виробництва

Вже багато років серед політиків мусується питання розгортання виробництва високотехнологічного обладнання в Україні. Але існує цілий ряд проблем. Одна з них – податкові перепони при імпорті запчастин та комплектуючих.

Ще в 2015 році коли ми, розглядаючи питання локалізації виробництва, повинні були імплементувати українську складову на всьому життєвому циклі виробу. Треба було зробити для цього дуже багато речей. Були проведені зустрічі на вищому рівні між військовим керівництвом та керівництвом корпорації. Йшла мова про передачу технологій та технологічних процесів. Домовились для початку ввозити саме комплектуючі. Вийшла цікава річ. Митна ставка для ввезення готових радіостанції нульова. Імпортер сплачує тільки додану вартість. Але якщо ту ж саму станцію ми хочемо завезти у вигляді комплектуючих, щоб зібрати, така станція стане дорожчою приблизно на 25 %. Тому що кожний елемент комплектуючих має ненульову ставку ввізного мита. Натомість за 5 років ситуація не зрушила з місця на фоні закликів до розгортання виробництва сучасного обладнання. Сергій Чепель: «Це навіть не проблема, а досить проста задача, котру треба вирішувати на державному рівні і можна зробити це швидко прийняттям постанови Уряду».

Стельмах
Неллі Стельмах, експертка Проекту реформи оборонних закупівель (за підтримки Міністерства оборони Великої Британії): «В оборонних закупівлях критеріями оцінки при проведенні тендерів може бути як ціна (до 60 %) так і нецінові критерії (до 40 %). Згідно Закону про оборонні закупівлі серед нецінових критеріїв присутні не тільки умови оплати та строк виконання, але й гарантійне та сервісне обслуговування, утилізація, авторський нагляд, локалізація виробництва»

Для локалізації на думку Неллі Стельмах треба застосовувати державні програми. Як наприклад програма закупівлі рухомого складу (вагонів) для Укрзалізниці. Коли намагаються вирішити питання завантаження державних підприємств за рахунок публічних та оборонних закупівель це не дуже правильно. Бо це намагання вирішити проблему завантаження окремих підприємств за рахунок публічних коштів. Не вирішується проблема в цілому в сфері оборонного виробництва.

Шнурко-Табакова
Елліна Шнурко-Табакова, модератор, голова Ради інформбезпеки та кіберзахисту, голова експертної Ради Військ зв’язку Збройних Сил України 2014-2020 р.р.: «Збройні сили України мають бути готові до бойових дій у тому числі у напрямку оперативного ремонту технічних засобів у разі їх пошкодження. Оперативне обслуговування та ремонт технічних засобів, зокрема, автомобілів, радіостанцій, отриманих по програмах допомоги Україні Уряду США та країн НАТО, не може коштувати дорожче ніж у країнах — донорах. Перекладання податкових та митних зборів з однієї державної кишені до другої гальмує постачання та оновлювання оснащення ЗСУ»

На думку Вольдемара Курма, щоб Україна могла виробляти конкурентоспроможне високотехнологічне обладнання, необхідно самостійно виробляти принаймі частину його компонентів. Як вважає Елліна Шнурко-Табакова: «Коли у 90-х роках IT-сектор був звільнений від податків на імпорт комплектуючих для ПК, вітчизняні виробники комп’ютерів вдало конкурували з закордонними, займаючи на українському ринку левову частину. При тому вони не претендували на виробництво самої елементної бази та комплектуючих».

Черкач

Щодо перспектив локалізації виробництва висловилась Вікторія Черкач: «Зміна законодавчої бази необхідна. Коли на території України розпочалися бойові дії, почала формуватися сучасна українська армія, що вимушена була активно стримувати зовнішню агресію, почало розроблятися і відповідне законодавство. Держава до цього часу просто не приділяла цьому уваги. Багато чого за цей час змінилося на найкраще, але багато чого не вистачає для врегулювання окремих технічних питань. Зважаючи на той потенціал, який має Україна, локалізоване виробництво високотехнологічного обладнання для оборонної сфери має великі перспективи».

Українське та міжнародне законодавство. Поточний стан щодо ввезення товарів та запчастин

Питання постачання запасних частин актуальне не тільки для оборони, але й для самих різних сфер. Наприклад, досить цікава тема, коли проводиться гарантійний ремонт і виробник безкоштовно поставляє запчастини, які оподатковувалися. Дуже довго фіскальні органи не дозволяли поставити ці витрати у фінансовий кредит на відшкодування. Зовсім недавно вартість переданих запчастин з яких стягнений податок ПДВ стало можливим повернути.

Але навряд чи на сферу оборони можна розповсюджувати ті ж самі правила що і у бізнесі. На сьогодні це пріоритетне питання для держави і повинні бути передбачені особливі режими оподаткування і пільг. Як на саму техніку, на запчастини, а також на послуги з ремонту.

У податковому кодексі зазначено, що однією з складових податкового законодавства є міжнародні договори які ратифіковані Верховною Радою. І якщо в цих договорах питання регулюються інакше ніж у кодексі, то треба керуватися саме домовленостями міжнародного договору.

Що у нас звільняється від оподаткування? Звільняється від ПДВ постачання товарів та послуг які надаються або фінансуються як міжнародна технічна допомога. Така ж норма міститься у митному кодексі. Що ми маємо на рівні міжнародного законодавства? Є рамкова угода 1992 року між урядом України та США про гуманітарне та науково-технічне співробітництво. В цій угоді чітко зазначено, що товари що надаються або використовуються у зв’язку з програмами допомоги Сполучених Штатів, звільнені від будь яких тарифів, зборів, мит, податків на імпорт та інше.

Цікаво зрозуміти що саме є «товаром». Відповідно до податкового та митного законодавства товар це не тільки радіостанція, але ще й матеріальні та нематеріальні активи. Це є будь які рухомі речі. Тобто як радіостанції так і запасні частини до них в розумінні митного та податкового законодавства є товарами.

Оскільки вони передаються як міжнародна технічна допомога, то вони в принципі не повинні оподатковуватися. Важливо, щоб у контракті на передачу таких запасних частин було чітко зазначено, що закупівля товарів, робіт, коштів і послуг здійснюється у рамках програми міжнародної технічної допомоги. Або ці запасні частини для ремонту раніше переданих радіостанцій. Тобто необхідна чітка вказівка, що це товари оборонного призначення, які постачаються у рамках вищезгаданої програми.

Також у податковому кодексі товари звільняються від ПДВ незалежно від того хто їх закупає та виробляє, якщо вказано оборонне призначення. Але це формально вказані категорії обладнання. Якщо тих чи інших товарів у списку нема, треба його доповнювати. Тобто законодавчі підстави звільнення від сплати податків імпортованих запасних частин вже є. Звичайно існуюча законодавча база щодо цього потребує доопрацювання. Треба звільнити від сплати податків як імпорт запчастин (у разі якщо це проходить не у рамках угоди про співробітництво), а також послуги ремонту. Щоб ліквідувати надлишковий рух коштів між державою та міністерством оборони. Вкрай обтяжливі бюрократичні процедури, під час війни просто недопустимі. Тому відповідні зміни у податковому та митному кодексах, щодо звільнення від сплат на ввіз техніки військового призначення та запчастин для неї, на часі.

Зі слів Сергія Чепеля на сьогодні, звільнення від податків послуг з ремонту дуже обтяжлива річ, і ведеться фактично за рахунок США. Тому склалася схема, коли уряд США сплачує гроші корпорації Harris, які йдуть у тому числі і на сплату податків в Україні.

Зміна законодавчої бази

Проблема ефективного використання новітньої техніки у військах стоїть надзвичайно гостро. Закон про оборонні закупівлі дуже важливий. Але він містить багато застарілих тез з попередніх законів. Це гальмує необхідні процеси.

Сергій Чепель: «Є таке поняття як «офсетні зобов’язання постачальника». У новий закон повністю перейшла ця концепція, що унеможливлює нормальну роботу. Коли офсетний коефіцієнт (компенсація) може складати 100 %. Є приклади, коли із-за цього деякі відомі великі корпорації не хочуть з нашою країною мати справу принципово».

Про значні зміни у законодавстві, що пройшли в останній рік розповіла Неллі Стельмах: «Ми маємо досить ефективний закон про оборонні закупівлі, але є питання щодо його імплементації. З більш ніж двадцяти постанов та документів які потрібно розробити, щоб закон діяв, розроблено лише тринадцять. Є надія, що найближчим часом (впродовж місяця) ця робота буде зроблена, та закупівлі для армії будуть ефективно проводитись згідно оновленого закону».

Щодо застосування життєвого циклу у закупівлях товарів оборонного призначення. Зі слів Неллі Стельмах на цей час розроблено та добре опрацьовано проект реформ оборонних закупівель.

Наскільки відомо, законодавча база складається з кількох частин (див. малюнок): на найвищому рівні це закони; для застосування цих законів розробляються постанови та накази; далі йде правозастосування за допомогою листів та роз’яснень.

Експертний-стіл

Наразі в Україні існують два закони щодо закупівель товарів оборонного призначення. Перший, «Закон про публічні закупівлі» яким всі замовники в сфері оборони можуть користуватися. Другим є прийнятий у минулому році «Закон про оборонні закупівлі». У кожному законі є поняття вартості життєвого циклу товарів оборонного призначення. У «Законі про оборонні закупівлі» навіть є визначення самого життєвого циклу як сукупності взаємозв’язаних стадій товару, робіт і послуг оборонного призначення від задуму щодо їх створення до вилучення з обігу.

Наказ Мінекономіки «Про затвердження примірної методики визначення вартості життєвого циклу» в сфері публічних закупівель прийнятий минулого року вже готовий. Є зовсім свіжа постанова березня 2021 року Кабінету Міністрів України «Питання оборонних закупівель», що стосується критеріїв та методики оцінювання найбільш економічно вигідної пропозиції учасника закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення. На жаль щодо оборонної сфери узагальнених документів ще немає, але пакет документів про закупівлі у публічній сфері досить добре опрацьований.

Одним із нововведень в цих документах є використання критерію життєвого циклу предмету закупівлі. Мета розрахунку вартості життєвого циклу — обчислити майбутні витрати протягом усього терміну служби/експлуатації предмету закупівлі:

  • Коли експлуатаційні витрати становлять більшу частину загальних витрат на придбання;
  • Коли є велика різниця в річних експлуатаційних витратах для альтернативних предметів закупівлі;
  • Коли є велика різниця в строках експлуатації/життя предмету закупівлі (одиниця виміру життєвого циклу — певний період використання (експлуатації) предмета закупівлі або показник експлуатаційного ресурсу предмета закупівлі (кількісний показник результату експлуатації предмета закупівлі);

Тепер замість того, щоб просто обирати товар за найнижчою ціною, цей інструмент дозволяє вибрати продукт, який буде для замовника найдешевшим протягом усього строку його користування. Кількість і значимість складових вартості життєвого циклу замовник визначає в залежності від того, з якими конкретно витратами він матиме справу.

Треба зазначити, що у законі про публічні закупівлі при розрахунку витрат життєвого циклу враховані також витрати на технічне обслуговування та ремонт, зокрема запасні частини, робочий час, вартість необхідних аксесуарів та супутніх матеріалів.

Експертний-стіл

В оборонних закупівлях критеріями оцінки при проведенні тендерів може бути як ціна (до 60 %) так і нецінові критерії (до 40 %). Згідно Закону про оборонні закупівлі серед нецінових критеріїв присутні не тільки умови оплати та строк виконання, але й гарантійне та сервісне обслуговування, утилізація, авторський нагляд, локалізація виробництва (питома вага цього критерію не може бути нижчою 25 %). Розглядається і наявність сертифікатів відповідності вимогам стандартів НАТО (AQAP).

Вартість життєвого циклу предмета закупівлі розраховується у разі, коли предмет закупівлі характеризується багаторазовим використанням. Методику розрахунку вартості життєвого циклу товарів, робіт і послуг оборонного призначення, категорії товарів, робіт і послуг оборонного призначення, до яких вони застосовуються, визначає головний орган у сфері здійснення оборонних закупівель відповідно до вимог Закону України «Про оборонні закупівлі». На даний час Міністерство оборони України таку методику ще не розробило (у наявності методика розрахунку для публічних закупівель).

У закон про оборонні закупівлі перейшли деякі старі положення щодо ДОЗ, але є надія що це буде надалі скореговано.

Найближчим часом до парламенту має бути поданий законопроект щодо скасування в митному кодексі ставок податку на ввезення товарів оборонного призначення (у тому числі складових та запчастин) згідно Закону про оборонні закупівлі. А в податковому кодексі також звільнення від ПДВ. Це повинно створити умови, в яких складання та збір обладнання оборонного призначення на території України стане більш економічно ефективними, ніж купівля готового обладнання іноземного виробника.

Необхідно зазначити, що у системі «Прозоро» вже діє спрощена процедура закупівлі для потреб оборони у рамках нового закону.

Ошеров
Леонід Ошеров, голова ради Української асоціації операторів зв’язку «Телас»: «У зв’язку із скасуванням ставок податку на ввезення товарів оборонного призначення (у тому числі складових та запчастин), виникає побоювання щодо конкурентоспроможності українських виробників радіоелектронних засобів. В умовах технологічного відставання виробництва вони не зможуть пропонувати ринку та військовим якісне обладнання із відповідною ціною. Прикладів багато»

У зв’язку з цим виникає побоювання щодо конкурентоспроможності українських виробників радіоелектронних засобів, про що сказав Леонід Ошеров. В умовах технологічного відставання, коли Україна у сфері виробництва компонентів відстала років на п’ятдесят, вони не зможуть пропонувати ринку та військовим якісне обладнання за оптимальною ціною. Прикладів багато. Зокрема сьогодні оператори кабельних мереж віддають перевагу оптичному кабелю іноземного виробництва, що є дешевшим ніж український. Така ж ситуація може скластися і в цьому сегменті.

Щодо публічних закупівель. На жаль є речі, що не можуть бути предметом тендерних процедур. На думку Сергія Чепеля, тендери, що стосуються закупівлі техніки іноземного виробництва має оголошувати міністерство оборони. Цей тендер має проводитися по міжнародним правилам, що існують в світі. Це вирішить питання прозорості та виникнення корупції. Також якщо головним фактором є ціна, то ми наразі отримаємо на озброєнні армії те що дешевше, а не те що потрібно згідно тактико-технічних вимог. Тому важливо, щоб основною вимогою у тендері було повна відповідність ТТХ.

Леонід Ошеров: «Всім вже відома аксіома, що зв’язок — це нервова система армії і його відсутність приводить до втрати управління військами та зброєю. Та ситуація в якій опинилася країна, коли її збройні сили з іншими складовими сил оборони виконують завдання щодо стримування та відсічі військової агресії Російської Федерації потребують оснащення ЗСУ сучасними засобами захищеного тактичного зв’язку». Звісно, це потребує вирішення широкого кола питань не тільки у технологічній сфері, але і в економічній, законодавчій та політичній.

Повний запис відео проведеного круглого столу можно передевитися нижче:

Владимир Табаков
Редакционный директор

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *